«агубили компас! Ќе засмучуйтесь. ќр≥Їнтуватись можна ≥ без нього
¬л≥тку л≥с, немов магн≥том, вабить до себе людейЧ¤г≥дник≥в, грибник≥в, любител≥в природи. ≤ трапл¤Їтьс¤ часом так, що дехто, захопившись, втрачаЇ ор≥Їнтуванн¤, а пот≥м годинами блукаЇ л≥сом, шукаючи шл¤х додому. ' «вичайно, ¤кщо компас Ї, ор≥Їнтуватис¤ у л≥с≥ легко. Ќу, а ¤кщо його немаЇ? ¬ такому раз≥ вас виручить звичайний наручний годинник. ¬≥домо, що сонце десь о сьом≥й годин≥ ранку знаходитьс¤ на сход≥, о перш≥й годин≥ дн¤ Ч на п≥вдн≥ ≥ десь о сьом≥й вечора Ч на заход≥. ўоб визначити сторони св≥ту, треба встановити годинник горизонтально ≥ спр¤мувати годинникову стр≥лку на сонце. ут м≥ж стр≥лкою та цифрою Ђодинї треба розд≥лити навп≥л, ≥ л≥н≥¤ .,. розд≥лу покаже на п≥вдень.
- ќпр≥ч того, в л≥с≥ багато прикмет, за ¤кими теж можна визначити сторони св≥ту. ” дерев крони розвинен≥ш≥ ≥з п≥вденного боку. –≥чн≥ к≥льц¤ на пеньках ширш≥ теж з п≥вдн¤. ” ¤г≥д дозр≥ваЇ швидше б≥к, обернутий на п≥вдень. ј от лишайники ростуть на деревах т≥льки з п≥вн≥чного боку. ≤ ще. —товбур дерева з п≥вденного боку завжди св≥тл≥ший, а з п≥вн≥чногоЧпомережаний тр≥щинами, вкритий паростками. ” сосни та ¤лини на п≥вденному боц≥ стовбура проступаЇ смола.
“очно визначити сторони св≥ту можна також по квартальних стовпах, встановлених у л≥с≥, на перехрест¤х прос≥к. «апам'¤тайте, що ребро м≥ж двома найменшими цифрами завжди вказуЇ п≥вн≥ч. ѕрос≥ки прокладаютьс¤ ≥з заходу на сх≥д та з п≥вноч≥ на п≥вдень. якщо вже так трапилось, що ви заблудили, йд≥ть в ¤кому-небудь одному напр¤мку. ¬изначаючи сторони св≥ту, найкраще користуватись не одним, а к≥лькома ор≥Їнтирами. ≤ не забувайте, заглиблюючись у л≥с, ¤комога част≥ше озиратис¤ назад, запам'¤товуйте найприм≥тн≥ше:
- р≥чку, р≥вчак, вивернут≥ або зламан≥ дерева, камен≥, штабел≥ дров, колод. «а цими прикметами легко в≥дшукати зворотний шл¤х.
Ћюдина заблудилас¤ в л≥с≥. ¬она шукаЇ шл¤х, але зам≥сть того, щоб перес≥кти л≥с, описуЇ коло ≥ п≥дсв≥доме, непом≥тно дл¤ самоњ себе повертаЇтьс¤ на те ж саме м≥сце. ÷е зумовлено тим, що наше т≥ло не зовс≥м симетричне. ѕрава рука ≥ права нога сильн≥ш≥ л≥вих. “ому правою ногою ми робимо крок дещо б≥льший н≥ж л≥вою, ≥ отже, в≥дхил¤Їмось у б≥к. «а звичних обставин ми, ¤к правило, корегуЇмо напр¤мок руху, нав≥ть сам≥ того не пом≥чаючи, ≥ тому йдемо по пр¤м≥й л≥н≥њ. јле в темр¤в≥, в туман≥, або ж збившись з дороги, ми йдемо не Ђкуди оч≥ бачатьї, а точн≥ше сказати, куди ноги ведуть. —аме тому ходимо по колу.
як визначити висоту дерева? ѕерша в≥дпов≥дь, що спадаЇ на думку:
зал≥зти ≥ вим≥р¤ти. јле ж це завданн¤ можна розв'¤зати значно прост≥ше. ¬≥зьм≥ть квадратик картону або дикту, накресл≥ть на ньому д≥агональ ≥ в≥дходьте в≥д предмета, висоту ¤кого вир≥шили вим≥р¤ти Ђприц≥люючисьї через д≥агональ у верх≥вку. оли нижн≥й край квадратика Ђдивитиметьс¤ї в основу дерева, а д≥агональ на його верх≥вку, в≥дстань, пройдена вами по земл≥, дор≥внюватиме висот≥ дерева.
в≥ти б≥лого лататт¤. ѕо них можна визначати час. ¬они в≥дкриваютьс¤ о сьом≥й годин≥ ранку ≥ закриваютьс¤ о п'¤т≥й годин≥ дн¤. ¬ похмурий день цей своЇр≥дний годинник не працюЇ.
як визначити в≥дстань? «апам'¤тайте, що людськ≥ оч≥ добре бачать на в≥дстан≥ 1000 м, др≥бн≥ детал≥ од¤гу на в≥дстан≥ 200 м, обличч¤ людини - 400 м, рухи н≥г Ч 500 м, кол≥р пальта Ч на в≥дстан≥ 600 м.
¬ неб≥ гуде л≥так. ƒе в≥н? ¬и почнете шукати його по всьому небу ≥ знайдете не одразу. Ќапр¤м звуку ми визначаЇмо г≥рше н≥ж напр¤м св≥тла, ќсобливо важко визначити на слух, де саме знаходитьс¤ джерело низьких ≥ тривалих звук≥в. ј напр¤м високих звук≥в, крик≥в Ђј”ї, окремих постр≥л≥в. гулких удар≥в на слух визначити значно легше.
3 вечора ≥ до ранку в ¤сн≥ ноч≥ видно на неб≥ ¬елику ¬едмедицю. Ў≥сть з≥рок цього суз≥р'¤ другоњ величини, сьома з≥рка в тому кут≥ Ђковшаї, де знаходитьс¤ Ђручкаї,Ч третьоњ. ј дуже близько до середньоњ з≥рки ручки ковша знаходитьс¤ маленька з≥рка јлькор. ÷е з≥рка п'¤тоњ величини. ѕом≥тити њњ можуть люди з добрим зором. Ћюди з бездоганним зором можуть побачити неозброЇним оком на неб≥ нав≥ть з≥рки шостоњ величини./li>
рикн≥ть на узл≥сс≥ або б≥л¤ п≥дн≥жж¤ пагорба, ≥ вам в≥дпов≥сть луна. ќднак њњ чути не всюди. «вуков≥ хвил≥ натрапл¤ють на перешкоди ≥ повертаютьс¤ до нас. „ому ж в к≥мнатах, де звуки неодноразово в≥дбиваютьс¤ в≥д ст≥н, н≥коли не чутно луни? —права в тому, що наше вухо сприймаЇ окрем≥ звуки т≥льки з пром≥жком не менше н≥ж у 1/9 секунди. ¬ протилежному випадку обидва звуки зливаютьс¤. «вуков≥ хвил≥ поширюютьс¤ в пов≥тр≥ ≥з швидк≥стю 333 м/сек. «а 1/з секунди звукова хвил¤ проходить 37 м. ќтже, предмет, ¤кий в≥дбиваЇ звук, повинен знаходитись в≥д нас на в≥дстан≥ принаймн≥ 18,5 м. ¬ протилежному випадку в≥дбита хвил¤ д≥йде до вуха швидше, н≥ж за 1/9 секунди, ≥, таким чином, ми не почуЇмо окремого звука.
- „ому гуд¤ть дроти? ¬≥тер завихрюЇтьс¤ навколо нат¤гнутих дрот≥в, ≥ вони коливаютьс¤, ¤к струна скрипки. “елеграфн≥ стовпи, под≥бно до резонуючих дошок музичних ≥нструмент≥в, п≥дсилюють звук. “ому б≥л¤ телеграфних стовп≥в найвиразн≥ше чути, ¤к гудуть дроти.
«айшов м≥с¤ць. „ому в≥н такий червоний ≥ великий? «наход¤чись б≥л¤ горизонту, м≥с¤ць ≥ сонце пронизують своњм пром≥нн¤м курний шар пов≥тр¤ над землею. ÷ей шар не пропускаЇ короткохвилев≥ промен≥ (син≥, блакитн≥ ≥ зелен≥), а т≥льки довгохвилев≥ (червон≥) промен≥. ¬они ≥ доход¤ть до наших очей. якщо дивитись на предмет пр¤мо, в≥н здаЇтьс¤ б≥льшим, н≥ж тод≥, коли дивитись на нього, п≥дн¤вши оч≥. ј на м≥с¤ць, ¤кий знаходитьс¤ на горизонт≥, ми дивимось пр¤мо.
- ƒиск м≥с¤ц¤ жовтий, золотавий, а м≥с¤чне св≥тло б≥лувато-ср≥бне. яким же чином жовтий Ђл≥хтарї даЇ б≥л¤сте св≥тло? ћ≥с¤чне св≥тло нав≥ть коли м≥с¤ць повний, приблизно у 360 тис¤ч раз≥в слабше сон¤чного св≥тла. ј слабо осв≥тлен≥ предмети людське око бачить знебарвленими.
|
