 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
 |
|
|
ќмела, њњ можна знайти по вс≥й ”крањн≥. √устий темно-зелений клубок на г≥лл≥ дерева Ч то ≥ Ї омела, ¤ку в народ≥ звуть Ђбаб'¤чим прокльономї, ≥мелою тощо.
÷≥лющ≥ властивост≥ омели в≥дом≥ з час≥в √≥ппократа Ч батька грецькоњ медицини. ј в прац¤х римського вченого ѕл≥н≥¤ старшого Ї згадка, що галльськ≥ жерц≥-друњди зр≥зували г≥лки омели золотим серпом з вершечк≥в дуб≥в ≥ п≥сл¤ осв¤ченн¤ передавали њх народов≥ ¤к панацею (ун≥версальн≥ л≥ки).
Ќайпоширен≥ша форма застосуванн¤ омели при г≥пертон≥њ Ч холодна вит¤жка: 4Ч5 г подр≥бненоњ омели настоюють прот¤гом ноч≥ у скл¤нц≥ холодноњ води ≥ приймають наступного дн¤ за три рази. як т≥льки-но з≥йде сн≥г ≥ з земл≥ ще не пробилис¤ н≥жн≥ молод≥ паростки трав, у вогких лист¤них л≥сах легко в≥дшукати невеличку рослину з темно-зеленим лист¤м, що зовн≥ нагадуЇ в≥дбиток к≥нського копита. ÷е копитн¤к Ївропейський. ¬≥н зимуЇ з зеленим лист¤м. 3 давн≥х-давен люди користувались копитн¤ком при хворобах печ≥нки, гар¤чц≥, ломот≥ в попереку та вживали його ¤к блювотний, глистог≥нний зас≥б.
ѕалкий прихильник засоб≥в народноњ медицини проф. —. ј. “омил≥н також ц≥кавивс¤ копитн¤ком. «а його спостереженн¤ми, копитн¤к ви¤вл¤Ї значний ефект при л≥куванн≥ виразковоњ хвороби, захворюванн¤х печ≥нки й жовчного м≥хура та хрон≥чних захворювань шк≥ри, особливо екзем на нервовому ірунт≥. ” цих випадках копитн¤к вживають у сум≥ш≥ з глодом, руткою й рудбек≥Їю.
—л≥д пам'¤тати ц≥каву особлив≥сть копитн¤ка: блювотну д≥ю в≥н збер≥гаЇ недовго ≤ через п≥вгодини лист¤ його вже маЇ проносн≥ властивост≥. ќтож, правило, збирають копитн¤к з метою л≥куванн¤ хворих на алкогол≥зм незадовго до його застосуванн¤. ¬икористовують так≥ настоњ з копитн¤ка: лист¤ - 10 г, кореневища Ч 20 г на скл¤нку окропу. ћабуть, через свою непом≥тну зовн≥шн≥сть сухоцв≥т багновий й дос≥ мало в≥домий люд¤м, хоч ≥ поширений по вс≥й ”крањн≥. –осту невеликого Ч 10Ч см, в≥ку нетривалого Ч рослина живе т≥льки одне л≥то, даЇ нас≥нн¤, а стебло гине. оли уважно придивитис¤, њњ легко в≥дшукати на вогких прир≥чкових п≥сках, б≥л¤ канав, на луках; росте вона частенько й на городах на вогких м≥с≥¤х. ƒо ірунту невибаглива. ¬же багато в≥к≥в у народн≥й медицин≥ цим з≥лл¤м л≥кують р≥зн≥ хвороби. Ќин≥ з'¤совано, що найб≥льший ефект даЇ ц¤ трава при л≥куванн≥ запущених виразок та ран. –анозагоююча д≥¤ рослини пов'¤зана ≥з здатн≥стю розширювати кровоносн≥ судини на уражених м≥сц¤х ≥ таким чином пол≥пшувати живленн¤ тканин.
«овн≥шн≥ рани л≥кують маззю, приготовленою з 10 г порошку трави на вершковому масл≥ з дом≥шком меду, або в≥дварюють траву в сон¤шников≥й ол≥њ.
÷≥нним Ї комб≥нований метод л≥куванн¤ виразковоњ хвороби шлунка та дванадц¤типалоњ лишки за допомогою сухоцв≥ту й синюхи блакитноњ. ѕриймають наст≥й сухоцв≥ту (10 г трави на скл¤нку води) по 50 г за п≥вгодини до вживанн¤ њж≥, а в≥двар синюхи (8 г корен¤ на скл¤нку води) Ч по столов≥й ложц≥ трич≥ на день п≥сл¤ њж≥ прот¤гом 1Ч2 м≥с¤ц≥в. “аке л≥куванн¤ спри¤Ї зникненню болей, пол≥пшуЇ загальне самопочутт¤ хворих. ¬они швидко набирають ваги. Ќаст≥й сухоцв≥ту готують т≥льки на один день. ÷≥люща ц≥нн≥сть сухоцв≥ту при л≥куванн≥ виразкових хвороб зумовлена на¤вн≥стю в рослин≥ комплексу в≥там≥н≥в (¬1 —, пров≥там≥ну ј) та њњ спазмол≥тичними властивост¤ми. —ухоцв≥т усп≥шно л≥куЇ також г≥пертон≥чну хворобу в початкових стад≥¤х 3 ц≥Їю метою траву вживають переважно у вигл¤д≥ чаю. ¬ аптеках сухоцв≥т Ї у вигл¤д≥ таблеток та його трави. ¬ербена л≥карська Ч багатор≥чна трав'¤ниста рослина. ѕоширена по вс≥й територ≥њ ”крањни. ” ц≥Їњ рослини пр¤мосто¤че, догори г≥лл¤сте, чотиригранне стебло, заввишки до 1 ж з шорсткими кра¤ми. —ередн≥ листки у вербени три розд≥льн≥, з нер≥внозарубчастими надр≥заними частками ¬ерхн≥ листки так≥ сам≥ зарубчаст≥, але довгаст≥; верх≥вков≥ Ч ц≥локрањ. в≥тки з≥бран≥ в багатокв≥тков≥ р≥дк≥ колоски, вгор≥ Ч у велику р≥дку волоть; бл≥до-л≥лов≥, р≥дше пурпуров≥. Ћист¤ на смак терпке. ¬ербена не маЇ запаху; цв≥те з червн¤ до вересн¤. ” науков≥й медицин≥ вербену не застосовують. ” народн≥й медицин≥ в≥двар з лист¤ вербени вживають ¤к внутр≥шн≥й зас≥б при хворобах печ≥нки й селез≥нки, дл¤ боротьби з неправильним обм≥ном речовин (при масових шк≥рних хворобах), при гар¤чц≥, загальн≥й слабкост≥ та при головному бол≥. «овн≥шньо вербену застосовують дл¤ ванни (50 г на в≥дро води) дл¤ д≥тей при хвороблив≥й худорл¤вост≥. —в≥жий с≥к з њњ лист¤ застосовують в≥д корости.
„истот≥л звичайний (жовтило, жовтий молочай, бородавник). ” народн≥й медицин≥ використовують здавна переважно ¤к зовн≥шн≥й зас≥б проти вс¤ких шк≥рних хвороб: бородавок, мозол≥в, лишаю, корости, рака шк≥ри ≥ нав≥ть проти вовчого лишаю й туберкульозу шк≥ри. √отують мазь або св≥жий с≥к з трави чистот≥лу. Ќа¤вн≥сть у ц≥й рослин≥ каротину та в≥там≥ну — ефективно допомагаЇ при л≥куванн≥ шк≥рного туберкульозу. ј у в≥двар≥ трави чистот≥лу звичайного люди купають д≥тей ≥з захворюванн¤ми шк≥ри або з золотухою.
3 давн≥х-давен подорожник в≥домий у народн≥й медицин≥. …ого св≥ж≥ листки застосовуютьс¤ ¤к в'¤жучий зас≥б при виразках, свищах. ѕорошок ≥з нас≥нн¤ ц≥Їњ рослини (1 г чотири рази на день) вживають при шлункових захворюванн¤х. —учасна медицина - застосовуЇ настойку з листк≥в подорожника ¤к в≥дхаркувальне (по 20Ч«ќ крапель 3Ч4 рази на день). Ќаст≥й вживають по 1Ч2 столов≥ ложки через дв≥ години. √отують так: «ќ г сухого лист¤ настоюють у скл¤нц≥ окропу. «бирати рослину можна прот¤гом усього л≥та.
Ѕуркун л≥карський Ч двор≥чна медоносна рослина з г≥лл¤стим стеблом. в≥тки др≥бн≥, жовт≥, запашн≥. «бирають верх≥вки стебла з кв≥тами на початку цв≥т≥нн¤ (червень Ч вересень). —ушать на горищах при хорошому пров≥трюванн≥. ¬живають наст≥й ≥ в≥двар при хрон≥чному бронх≥т≥, безсонн≥, м≥грен≥ та п≥двищеному кров'¤ному тиску. «овн≥шньо Ч при л≥куванн≥ ран. Ћиповий цв≥т. «бирають суцв≥тт¤ разом з прицв≥тним листком п≥д час цв≥т≥нн¤ (в червн≥ Ч липн≥). —ушать на горищах. Ќаст≥й застосовують ¤к потог≥нний зас≥б при простудних захворюванн¤х, непритомност≥, головних бол¤х. «овн≥шньо Ч у вигл¤д≥ пом'¤кшувальних припарок. Ќаст≥й з кв≥ток конвал≥њ спри¤Ї зникненню симптом≥в декомпенсац≥њ серц¤. ѕри цьому посилюютьс¤ серцев≥ скороченн¤, упов≥льнюЇтьс¤ пульс, зб≥льшуЇтьс¤ вид≥ленн¤ сеч≥. —при¤тливо впливають на нервову систему валер≥ана, собача кропива, хм≥ль звичайний. ¬алер≥ановий кор≥нь заварюють ¤к чай, п'ють по п≥вскл¤нки перед сном. “ак само готують ≥ приймають наст≥й собачоњ кропиви, коробочки хмелю.
—обача кропива, жеруха Ч довгор≥чна рослина з чотиригранним опушеним г≥лл¤стим стеблом. в≥ти др≥бн≥, густоопушен≥, з≥бран≥ к≥льц¤ми в пазухах верхн≥х листк≥в. «бирають верх≥вки стебел разом ≥з кв≥тами й лист¤м у пер≥од цв≥т≥нн¤ (червень Ч початок липн¤). ѕров'¤люють на сонц≥, а пот≥м сушать просто неба, не допускаючи перегр≥ванн¤. Ќаст≥й вживають при серцево-судинних неврозах, пороках серц¤, грудн≥й жаб≥, п≥двищенн≥ кров'¤ного тиску. як заспокоююче сильн≥ше в≥д валер≥ани в 3Ч4 рази.
|
| Design © HertsA, 2001 ≈коцентр |
|