√оловна | Ќаша д≥¤льн≥сть | ¬дд≥ли | —ем≥нари | ѕубл≥кац≥њ | «апитуйте | ‘орум | ÷≥кав≥ адреси

–егенеративна медицина. «а ≥ проти.

Ќезалежно в≥д того, ¤кий вид стовбурних кл≥тин використовувати, кл≥тинна терап≥¤ стикатиметьс¤ з низкою великих перешкод. ћало вивчити прийоми отриманн¤ тканини дл¤ трансплантац≥њ. ¬елику проблему становить в≥дторгненн¤ чужор≥дноњ тканини ≥мунною системою хворого. —ьогодн≥ прооперованому дають сильн≥ препарати, ¤к≥ пригн≥чують ≥мунну систему, а разом з тим спричин¤ють серйозн≥ поб≥чн≥ д≥њ. ÷ю проблему можна усунути за допомогою метод≥в генноњ ≥нженер≥њ, ¤кщо зм≥нити стовбурн≥ кл≥тини таким чином, щоб тканина, ¤ку вони утвор¤ть, не в≥дторгалась ¤к чужор≥дна.

ўе одна можлив≥сть уникнути в≥дторгненн¤ трансплантанта Ч використовувати стовбурн≥ кл≥тини з тканин самого пац≥Їнта. ” кл≥н≥чних досл≥дах, ¤к≥ проводилис¤ ран≥ше, так≥ кровотворн≥ стовбурн≥ кл≥тини застосовували дл¤ л≥куванн¤ туберкульозу шк≥ри. ѕод≥бно можна було б л≥кувати д≥абет, але за умови, що новостворена тканина не маЇ того ж авто≥мунного порушенн¤, ¤ке ≥ спричинило хворобу.  л≥тинна терап≥¤ допомогла б також люд¤м з певними хворобами серц¤. ƒл¤ цього пропонують заздалег≥дь брати у пац≥Їнта з групи ризику його власн≥ стовбурн≥ кл≥тини ≥ культивувати њх, щоб згодом зам≥нити ними хвор≥ тканини серц¤.

” зв'¤зку з проблемою ≥мунного в≥дторгненн¤ де¤к≥ науковц≥ запропонували нав≥ть клонувати пац≥Їнт≥в.  лони виростали б лише до стад≥њ бластоцисти, коли з нењ можна отримати стовбурн≥ кл≥тини. (ƒив≥тьс¤ ≥нформац≥ю в рамц≥ Ђяк в≥дбуваЇтьс¤ клонуванн¤ї). “канини, ¤к≥ утвор¤ть ц≥ стовбурн≥ кл≥тини, ≥ тканини донора-рецип≥ента будуть генетичне ≥дентичн≥, тому трансплантац≥¤ не викличе ≥мунноњ реакц≥њ. јле таке клонуванн¤ викликаЇ у багатьох людей моральний протест, а кр≥м того, воно не допоможе у випадку генетичне успадкованих хвороб. ѕ≥дсумовуючи ≥нформац≥ю про реакц≥ю ≥мунноњ системи пац≥Їнта, автори зв≥ту Ќац≥ональноњ академ≥њ наук зазначили: Ђќсновна умова ефективноњ трансплантац≥њ кл≥тин у регенеративн≥й медицин≥ пол¤гаЇ в тому, що треба навчитис¤ запоб≥гати њх в≥дторгненню. ÷е одна з найскладн≥ших проблем дл¤ досл≥дник≥в у ц≥й галуз≥ї.

“рансплантац≥¤ ембр≥ональних стовбурних кл≥тин пов'¤зана також ≥з ризиком утворенн¤ пухлин, зокрема пухлини, ¤ку називають тератома (Ђпухлина-потвораї). ќдна така пухлина може складатис¤ з фрагмент≥в р≥зних тканин, наприклад: шк≥ри, волосс¤, м'¤з≥в, хр¤щ≥в та костей. –≥ч у т≥м, що кл≥тини в умовах нормального росту д≥л¤тьс¤ ≥ спец≥ал≥зуютьс¤ зг≥дно з точною генетичною програмою. ќднак коли стовбурн≥ кл≥тини ≥золюють з бластоцисти ≥ вирощують in vitro, а пот≥м ввод¤ть в живий орган≥зм, процес розвитку може п≥ти неправильним шл¤хом. ќтже перед науковц¤ми стоњть ще одна проблема Ч навчитис¤ штучно керувати надзвичайно складним процесом кл≥тинного под≥лу ≥ спец≥ал≥зац≥њ кл≥тин.

¬верх